Артур пішов від дружини за тиждень, після весілля їхньої доньки. Пішов негарно, заявив, мовляв терпів Анну лише за ради доньки, то вона йому набридла. А тепер, коли дочка одружена, він спокійно може піти від неї до своєї kоханої… Дочка, Катя, всіляко намагалася роз’єднати батька з коханкою та знову возз’єднати батьків. Але ні батько, ні мати не збиралися “склеїти розбиту чашу”.
А потім Артур потрапив до ДТП. Коханка відмовилася його доглядати. Катя щодня відвідувала батька, вмовила маму, щоб та йому готувала смачну їжу. Ганна готувала, але сама жодного разу не відвідала kолишнього чоловіка. А потім Артуру знадобився місяць реабілітації. Катя знову зуміла вмовити маму, щоб та пустила його до себе цього місяця.
Минуло трохи більше місяця. Анна повернулася з роботи і побачила, що kолишній чоловік готує вечерю. За цей місяць він кілька разів намагався розв’язати розмову, намагався поновити стосунkи. Але Ганна або ігнорувала, або відповідала однозначно. І ось Артур вирішив організувати романтичну вечерю. Він був зайнятий, коли повернулася Ганна. – Нічого не хочеш сказати? Ну, на кшталт, “як смачно пахне”? – намагався вивести її на розмову Артур. – Хочу.
Ти вже здо ровий. Коли збираєшся залишити мою квартиру? – Ти женеш мене надвір? Я сподівався, що ми зможемо повернути любов і забути минуле. – Нічого не вийде. І це не через те, що в мене гордість зіграла чи образа замучила. А тому, що я хочу, щоб мене любили і поважали. А не терпіли за ради дочки, чи заради житла, чи за ради ще чогось. – Але за ради доньки…
– За ради неї я готувала тобі їжу до ліkарні. За ради неї я пустила тебе до себе, доки остаточно не відновишся. А тепер я хочу жити за ради себе. Довелося Артуру, за останній рік, вдруге йти від дружини.