Ірина Федорівна зі слабким сарказмом спостерігала, як зять, дочка та онук Ігор готувалися до від’їзду. Діма допоміг маленькому Ігорьку одягнути куртку та черевики, потім вони вийшли, залишивши Ірину Федорівну постукувати ногою та коситися на двері. Напруга між Іриною Федорівною та її зятем Дмитром коренилася у її первісному бажанні, щоб її дочка Люда вийшла заміж за Віктора – людину, яку вона вважала більш підходящим.
Однак Люда обрала Дмитра за його доброту, вірність і надійність – якості, які вона цінувала вище за фінансове становище та соціальні зв’язки Віктора . Незважаючи на соціально-економічну різницю між сім’ями Віктора та Дмитра, Люда була задоволена своїм вибором. Вони з Дмитром вели скромне життя, мало піклуючись про матеріальні блага та соціальне становище. Однак постійні засудження Ірини змусили Люду та Дмитра відкрити їй одного разу секрет, який вони приховували: вони були успішнішими, ніж уявляли. Дмитро, окрім основної роботи, відкрив успішний архітектурно-будівельний бізнес, його мати керувала приватним дитячим садком, а батько був співвласником будівельної компанії.
Коли Люда розповіла про це мамі під час візиту, початкова недовіра Ірини розквітла теплою посмішкою. Це одкровення, здавалося, змінило її думку про Дмитра. Увечері вона зателефонувала своїй подрузі Вірі і з радістю поділилася новиною про досягнення свого зятя. Однак вона наполягала на тому, щоб Віра не розповсюджувала цю інформацію, тому що для неї найважливіше мають бути особисті якості партнера. Завершуючи розмову, Ірина відчувала глибоке задоволення, вірячи в те, що в глибині душі завжди знала, що Дмитро – чудовий зять.