Ірішці було 10 років, коли батьки вирішили, що можуть залишити її одну вдома та працювати, адже дівчинка була дуже самостійною та слухняною, а працювати батькам треба було, щоб прогодувати родину. Дівчинка завжди знаходила собі заняття, то уроки вчила, то малювала, то мультики дивилася, вона навіть могла приготувати собі яєчню, вона розуміла, що батьки намагаються, щоб у неї нічого не бракувало. Мама Ірішки постійно говорила, щоб вона нікому не відчиняла двері, тому що на світі дуже багато злих людей, які хочуть нашkодити дітям. Дівчинка все це уважно слухала і намагалася догодити батькам.
Якось, мама Ірішки не встигла приготувати обід для дівчинки і попросила сусідку віднести обід до їхньої квартири, сусідка ж із задоволенням погодилася на це. Щоб дівчинка відчинила двері, мама зателефонувала їй, попередити, що прийде сусідка, принесе їй поїсти, але дочка, як на зло, не брала слухавку. Сусідка вирішила все ж таки піти до сусідів, подумала, що дівчинка послухає її і відчинить двері, але як же вона здивувалася, коли Іришка сказала, що вона її не знає, тому не збирається відчиняти двері. Коли мама прийшла з роботи, Ірішка сказала, що приходила незнайома жінка і хотіла заманити її, просила відчинити двері, але вона так і не відчинила.
Мама Ірішки почала сміятися, але, з іншого боку, вона була горда своїм вихованням, вважаючи, що дочка зробила правильно, що послухала батьків. Цього ж вечора сусідці все ж таки вдалося увійти до будинку сусідів, її зустріла Іришка та мама, яка сміялася і розповіла чому її дочка так вчинила. Мама Ірішки пояснила, що незважаючи на те, що на світі є злі та погані люди, все одно є й ті, які хочуть допомогти у скрутній ситуації. Сусідка Галя похвалила Ірішку, але попросила наступного разу відчинити їй двері, коли та прийде зі смакотами, дівчинка подивилася на сусідку, потім на маму, чекаючи на схвалення. Мама подивилася на дочку і розсміялася, похитала головою на знак схвалення.