Якось, nроводивши чоловіка у відрядження, Ірина вирішила занести сукню знайомої, щоб вона її трохи вкоротила. Вони з Аллою були не те щоб близькі, але працювали в одному офісі вже чотири роки і неnогано спілкувалися. Крім основної роботи Алла також підробляла швачкою. Алла вийшла до неї з кудлатим волоссям, розгублена: -Привіт, Оль, ти щось хотіла? -Так, вкороти мені трохи сукню, добре? -Гаразд. У понеділок поверну.
Краєм ока Алла помітила в передпокої в Алли таку саму чоловічу сумку, як і її чоловіка. Десь і туфлі валялися дуже схожі. Коли вона повернулася додому, в голову лізли неприємні думки. Раптом чоловік не у відрядження поїхав? Вона почала нер вово розмірковувати і знайшла баrато причин, щоб запідозрити чоловіка в зраді. До того ж Алла була незаміжньою, останнім часом в офісі стали ходити чутки, що хтось у неї з’явився. Через три дні, коли чоловік повернувся, він поводився як завжди. Але одразу наступного дня попередив, що затримуватись на роботі.
У той день Іра не могла знайти собі місця у власній квартирі. Вона вирішила викрити негідника, взяла таксі та поїхала до Алли. -Алла, Привіт, мені можна увійти? -Іро, а чого ти так пізно? Вибач, але зараз… Іра навіть не послухала і увійшла до квартири: -Ну І де твій кавалер? Алла розгубилася: -На кухні. А там виявився кавалер, та зовсім не її чоловік. Пізніше за чашкою чаю вона розповіла, чому почала підозрювати чоловіка у зраді. Насправді вони просто мали схожі сумки.