Моя мати твердо переконана, що діти повин ні піклуватися про своїх батьків. Я згодна з нею. Але тільки в тому випадку, коли в дітей можливості збігаються з потребами батьків. У моєму випадку, я маю скоротити мої сімейні витрати, щоб задовольнити її “потрібні”. Мене виховувала мати, батька не пам’ятаю, його не бачила; він пішов від мами, коли я була зовсім маленькою, але він платив алі менти. Моє дитинство співпало з 1990-ми, не найлегший час. Мама багато працювала, були ще алі менти, та ми жили скромно. Ми обходилися тільки найнеобхіднішим, а подарунки були лише з особливих випадків. На той час майже всі жили так.
Я вийшла заміж 5 років тому, у мене дві доньки, старшій доньці вже три роки, молодша зовсім маленька, їй майже рік. У сім’ї працює лише чоловік, я сиджу у деkреті. Можете собі уявити нашу фінан сову ситуацію? Словом, ми не живемо у розкоші. Чоловік багато працює, щоб забезпечити сім’ю. У мене теж є підробіток у соціальних мережах, я співпрацюю з кількома компаніями віддалено. Зарплата невисока, але мене влаштовує. І ось моя мати вимагає від нас матеріальної допомоги. Каже, що ростила мене, і тепер моя черга допомагатиме їй.