Дмитро Пилипович втра тив свою дружину давно. Йому було вісімдесят років. У нього були син та донька. Діти жили у різних країнах та приїжджали до нього рідко. Він був самотній. Того дня він повертався з крамниці. Погода була жа хливою. На вулиці був сильний вітер та мороз. Він поспішав додому, бо було дуже холодно. Дорогою додому він почув якийсь звук у засніжених кущах. Там пищало маленьке цуценя. Він підійшов до нього та взяв на руки. Собачці було холодно і він був голодний.
Дмитро дивився на цуценя і думав, як вони схожі. Обидві були самотніми та покинутими . Він вирішив взяти цуценя, думаючи, що так життя стане веселішим. Йому стало шкода і він сховав цуценя за пазуху. Він назвав цуценя Алісою. Маленьке диво змусило знову здобути щастя. Дмитро щодня гуляв зі своїм новим другом. У Дмитра бо ліли ноги, і він не міг довго стояти на ногах. Коли Дмитро дивився телевізор, Аліса лежала тихенько на ногах. Йому здавалося, що бі ль зникає і стає легше ходити.0