заміж, то звернула увагу на те, що чоловік до мене був одружений, і у нього є маленький син. Я думала, що весь свій час він витрачає на свою колишню сім’ю. Мені хотілося спочатку переконатися, що чоловік буде тільки моїм і мені не доведеться його ділити з кимось.
Ми жили з ним у моїй квартирі близько двох років, і лише тоді я зрозуміла, що з ним можна йти до РАГСу. Він зустрічався з сином рідко, колишня йому не телефонувала, він тільки сумлінно платив аліменти, та й сина гуляти брав у вихідні. У шлюбі з Андрієм у нас нapօдилося двоє хлопчаків. Живемо ми у моїй трикімнатній квартирі. Чоловік ніколи не говорив нічого ոօганого з цього приводу.
Тобто йому не хотілося ні переїжджати, ні купувати нового житла. Ми в моїй квартирі ремонт робили, і нову техніку з меблями купували. Нещодавно ոօмерли бабусі з обох боків, і мені дісталися дві квартири у спадок. Точніше кажучи, одна з квартир перейшла до мами, але вона вирішила переоформити її на мене, але за умови, що я ці дві квартири поділю між синами.
Чоловік ні в що не втручався, доки не зрозумів, що його син лишається ні з чим. Прийшов Андрій до мене з розмовою. Почав говорити про те, що незабаром його син закінчить школу, стане дорослим, треба буде йому від матері з’їжджати. — Ось у твоїх синів квартири вже є, а мій чим гірший? Треба йому взяти іпотеку, ми зможемо погасити все – заявив чоловік.