Таня зустріла знайому на вулиці і почала розповідати. – Я одна виховую сина. Зараз він уже до школи піде. Стільки треба купити, а ціни мене աокують. Одна форма коштує шалених грошей, а ще рюкзак треба купити, і взуття. Я працюю, але заробляю копійки. А декому щастить. Можуть собі дозволити візок за 100 тисяч, – сказала вона знайомій. – Те, що грошей мало, це я зрозуміла. А до чого тут коляска? – При тому, що ми з моєю подругою відвели її новонароджену доньку на прогулянку до парку, а в неї шикарний візочок, мені дуже подобається. Я їй кажу: «жаль, коли син був маленьким, таких колясок не було». А вона мені відповідає, що це ще нічого, і показує жестом на пару, що йде перед нами. Каже, що теж хотіла коляску, як у них, тільки вона коштує як дві наші зарплати. Подруга готова була навіть взяти кредит заради цього. Так ось, я дивлюся на візок, дивлюся на жінку, а ось у чоловіка дуже знайоме обличчя. Це був… (S)
Мій батько рано заrинув, але його батьки віддали моїй мамі квартиру, тому що вона залишилася вдо вою з дитиною на руках. Ми з мамою жили непогано, вона працювала, а я добре вчилася в школі. Коли мені виповнилося 12 років, то у мами з’явився якийсь чоловік. Він став жити з нами, але вітчимом я його не … Read more
