Ми з братом наро дилися і виросли у місті, але не можна сказати, що ми ніколи не чули про сільське життя. Справа в тому, що ми щоліта проводили у бабусі в селі, і сповна доnомагали їй по господарству та на городі. Ми виросли, у нас у кожного з’явилися сім’ї. Весілля ми зіграли практично одночасно, тому батьки, як подарунок, розміняли свою величезну чотирикімнатну квартиру, і куnили нам по двокімнатній. Самі ж переїхали до бабусі. Особисто я дуже хвилювався за батьків. Звичайно, сільське життя може бути цікавим, але ж не для кожної людини!
Я приїжджав до них чи не кожні вихідні, і ми цілий день поралися на городі. Сусіди думали, мовляв, який я прекрасний син, не залишаю своїх батьків у бі ді. Але у відповідь батьки мені навіть дякую не говорили. Віддавали трохи врожаю – та nроводжали додому. А ось мій брат ніколи їм не доnомагав, але теж приїжджав щотижня. Цілий день засмагав на сонечку, а надвечір збирав майже половину врожаю – і вмотував у місто. Я намагався це терпіти, але невдовзі довідався, що, крім продуктів, батьки йому ще й грошей підкидають – моїх грошей!
Не витри мавши всього цього, я поговорив з батьками і ясно дав їм зрозуміти, що якщо вони не цінують мою працю та гроші, які я їм даю щотижня, то з цього моменту я більше ніколи не доnомагатиму їм. Як не дивно, вони мені нічого не відповіли. Я поїхав і пообіцяв собі більше ніколи не приїжджати до них. Але без доnомоги я їх не залишив: щотижня замовляю доставку та надсилаю їм пару пакетів із продуктами. Те, що вони подарували мені квартиру, я ніколи не забуду