Моїй доньці, Юлі, 32 роки. Ось уже 8 років, як вона одружена з Ігорем. Живуть вони окремо, виховують доньок. Я з першого дня народження брала в житті онучок найактивнішу участь. Різниця у віці у дівчаток – лише рік. Тому я сиділа зі старшою кілька місяців, поки моя дочка готувалася наро дити другу дитину. Я ходила до них у гості як на роботу. Постійно бігала по крамницях, щоб куnити дітям все необхідне. Більше того, доnомагала зі збиранням та приготуванням. У онучок був різний режим сну: засинала одна, прокидалася інша – і навпаки.
Можна уявити, наскільки нам було важко. Дівчатка вже виросли, але донька може зателефонувати мені будь-якої миті зі словами: ”Мамо, рятуй, не справляюся” – і я відразу ж мчу до них. Але й маю величезну кількість nроблем. У нас із чоловіком є дача, ми працювали на ній мало не з молодості. Певна річ, з роками наші сили вичерпалися, і зараз город заріс травою. А чоловік, як на зло, підірвав спину, і лікар прописав йому кілька тижнів лежачого режиму, а далі повну заборону на важку фізичну прац За ці вісім років зять жодного разу не доnоміг нам на дачі.
Навіть коли донька вмовляла його приїхати сюди влітку, зять завжди придумував якісь відмазки. А в результаті прямо сказав, що брати участь у сільськогосподарських заходах він не хоче: “Ну, не моє це”. Цього року я вперше попросила його про доnомогу особисто. Пояснила ситуацію, сказала, що доnомогти більше нема кому. Коли він уперся, я кинула йому в обличчя, мовляв, я ж доnомагаю вам з дитиною. -Ви не нам, а своїй дочці доnомагаєте! Можна подумати, він не їв вечері, яку я готувала для всієї родини, і не спав у ліжку, яку випрала і застелила я.