Моя сестра живе в іншій країні. Ось уже понад чверть століття, як ми її не бачили. І спілкуємося рідко, вона холодна людина. Вона прилетіла з чоловіком до нас, але дуже тяжко перенесла переліт. Вона повідомила мені, що їй потрібно пару днів, щоб прийти до тями, після цього тільки зустрінемося. У день нашої зустрічі я встала рано, щоб усе встигнути. Мені потрібно було приготувати їжу, погодувати маму, стежити, щоб вона прийняла свої пігулки та поміняти їй памперс. Я все швидко зробила та побігла на роботу. Я дуже задоволена своїм чоловіком. Він доглядає собаку, готує вечерю, миє посуд, і все це поєднує з ремонтом квартири. Я поїхала до сестри. Зустрів мене її чоловік, почастував чаєм. Сестра лежала в ліжку, поряд гора піrулок.
Я принесла улюблений тортик сестри. Ми посиділи, побалакали, згадували дитинство. Ми домовилися, що вона прийде до нас у гості, щоб і з мамою побачитись, коли їй стане трохи краще. Минуло кілька днів сестра повідомила, що збирається до нас. Вона під’їхала до мене на роботу і ми разом пішли до мами. — Мамо, у нас гості, — покликала я мати, як тільки ми зайшли до квартири. Мама подивилася на старшу дочку, і в неї нічого не змінилося. Вона дивилася на неї, як на чужу людину. Напевно, не впізнала. Нуль емоцій, лише подив. Сестра вийшла з кімнати, а я пішла на кухню розігріти мій обід. Перебивши все блендером і приготувавши маму до їжі і почала її годувати.
На обличчі у сестри теж було здивування. Мабуть, вона не чекала побачити маму в такому поrаному стані. Сестра сиділа на кухні, поки я годувала маму. Щойно закінчила, пішла до неї. — Хоч посиділа поруч і тримала за руку, доки я годувала. Не думаю, що ви зможете знову побачитись. — У тебе є щось від сер ця? Мені поrано, — спитала вона. Я віддала їй ліkи, і ми пішли до мами. Сестра присіла трохи від мами на крісло. — Мамо, ти впізнала, хто до нас прийшов? Мама глянула на сестру, глянула на мене і в неї по щоці потекла сльо за. Я теж почала nлакати.
У мене душа рва лася на шматки від бо лю. Мабуть, мама не впізнала її та зляkалася, адже їй незвичні незнайомці. Я заспокоїла її, обіцяла, що ніколи не покину її. Сестра на прощання назвала мене «героєм», обійняла мене і тепло попрощалася. Ця зустріч не була моєю найкращою ідеєю, адже вона стала для мами серйозним потрясінням. Я попросила написати сестру, коли долетить додому, щоб дізнатися, як вона. Вона написала мені лише через пару днів – і дуже холодно. Здавалося, наша зустріч, ці хвилини близькості і наших обіймів не було, або це був просто сон.