– Щось сталося Коля? – запитала Алла у чоловіка. – Сестра трапилася. Заваrітніла. Батько її з дому погрожує прогнати, – відповів чоловік. Христину з дому прогнали, і вона прийшла до брата. – Ми тебе не залишимо, ти не переживай… Через шість місяців Христина наро дила дочку. – Як дочку назвеш? – Запитала Алла. – Не знаю. – Тетяна красиве ім’я, – порекомендувала невістка.
– Таня, так Таня-байдуже відповіла Христина… Пройшли місяці, Алла всі турботи про дитину взяла на себе. Раз Христина відпросилася у неї: – Можна мені в місто поїхати на тиждень? Треба батька Тані знайти. Поїхала і кілька місяців не з’являлася. Танечку ростили з Колею.
Жінка прикипіла до дитини всім серцем, і вже не уявляла своє життя без неї… Одного разу в двері постукали. Алла відкрила, там стояла Христина. – Я за Танею. З Єгором у нас все добре. Так я і приїхала за донькою. – А може Танечка залишиться у нас? Звикли ми один до одного. – Сказала Алла. – Своїх наро джуй і до них і звикай, – грубо відрізала Христина… Минуло ще місяців шість, перш ніж Христина знову приїхала з дочкою. Вона знову попросила Аллу доглянути за дитиною, поки вони з Єгором будуть в клопотах з переїздом в нове житло.
Алла дуже зраділа Танечці. Микола, який повернувся з роботи, сказав: – Знову моїй сестричці допомагаєш? Адже знову, як Христина забере дитину, ти себе переводити станеш… Домовимося так, якщо Христя знову у нас з’явиться, ти ні за що не підпустиш її до дитини. Буде обурюватися подзвониш мені. Я розберуся з нею…
Христина заявилася через рік: – Я За Танею. Спасибі, що пригледіла за нею. – Дитину я не віддам. Приїде Коля, розбирайтеся з ним. – Сказала Алла і виставила зовицю геть. – Я подзвоню чоловікові, а ти на вулиці почекаєш. Алла бачила, як чоловік кричав на Христю, а та щось мимрила у відповідь. – Значить так, або від дочки ти відмовляєшся добровільно, або через суд-твердо закінчив розмову Микола… Через кілька місяців, Алла з чоловіком і Федір оформили опіку над Танею.