Віці було вже за тридцять. Настав час налагоджувати особисте життя. Нещодавно у взуттєвому магазині вона познайомилася з Геннадієм. Міряла там туфлі, з сумки випав гаманець, а Гена це помітив. Вона купила туфлі, а Гена зголосився її проводити. Він їй одразу сподобався – високий, харизматичний, пристойно виглядає. Віка – трохи повна блондинка, добре одягнена, золоті прикраси. Вони почали зустрічатись. Гена мав свою квартиру. Віці подобалася там бувати, вона все вимила, вичистила і готувала йому їжу. Гена не поспішав робити пропозицію. Водночас вони нікуди не ходили. Для вечері він купував лише найдешевше, як зауважила Віка, і вона почала приносити продукти із собою. Гена, як він казав, заробляв на ремонтах квартир, часто сидів удома без роботи. Віка була бухгалтером, гроші в неї були.
Гену вона вже розглядала як потенційного чоловіка, тож ні на що не скупилася. Якось вона прийшла до нього, а він лежав на дивані і стогнав. У нього бо ліла спина. Віка дала йому п’ять тисяч карбованців на масаж. Але якось це все забулося, гроші він не повернув. Якось на початку літа він заїхав за нею машиною. – Друг дав покататися. Поїхали до мене на дачу. Віка зраділа. Гарна погода свіжа зелень, пташки співають, романтика. Вони приїхали на дачу. Маленька дерев’яна хатка, на ділянці навіть теплиця є. – Віка, а що просто так сидіти, давай щось у теплиці посадимо, я все привіз із собою. Віка цілий день займалася посадками. Уся вимазалася, нігті чорні, сама почервоніла, зачіска збилася. Гена, заявивши, що в нього знову спина бо лить, сидів біля телевізора.