Минуло десять років із моменту, як її Кирило поїхав на заробітки. Приїжджав рідко, у свята, хоча гроші надсилав регулярно. Дізнавшись, що чоловік повертається, мало не пищала від радості. Вже кілька років одна жила, адже син свою сім’ю почав зводити, а вона на пенсію вийшла. Відразу почала думати, що їй треба приготувати, щоб святково зустріти чоловіка. Вранці прокинулась і одразу почала до магазину збиратися, але не встигла вона вибігти з дому, коли побачила, що під’їхало таксі. З нього вийшов Кирило, який тримав за руку маленьку дівчинку, років шести. Жінка наскільки ошаленіла від ще однієї гості, що її сил вистачило тільки спитати: – Це хто? – Це моя дочка, Олеся – сказав Кирило і опустив голову.
– Як ти міг? Зрадник! Ось чому додому не хотів повертатись? Дружину собі там знайшов? Як ти синові рідному в очі глянеш? Чоловік опустив голову і почав витягати валізи, дівчинка мовчала. Оксана не могла спокійно дивитись на це. Вискочила з дому і побігла до озера. Почала згадувати події десятирічної давності… Як Кирила з роботи звільнили, як він собі місця не міг знайти і вона ж почала його штовхати до думки, щоб поїхати на заробітки, тоді саме син закінчував навчання, планувати одружуватися, гроші потрібні були. Чоловік підтримав її ідею, його друг збирався до Польщі, от і разом вирушили. «Якби я тоді не про гроші думала, а про нашу сім’ю, то все інакше склалося б! »- Докоряла себе жінка.