Ранок почався, як завжди, нічого не віщувало хвилювань. Ігор сидів спокійно на кухні, попивав чай з улюбленої чашки з динозавриком. Раптом на кухню зайшла дружина і стала кокетливо крутитися перед ним у новій, вечірній сукні. Він мало не поперхнувся. Погляд пройшовся по красивим ногам вгору до вирізу, досить коротенької сукні. Ігор мимоволі облизався, задивившись на струнку фігурку дружину, аж руки засвербіли. – А куди це ти? – голос вийшов трохи хриплим. – На роботу! – задоволено посміхнулася Анжела. – Мені підходить? У нас свято на роботі. Десять років з дня відкриття офісу! На пару хвилин Ігор завис, обробляючи інформацію. Шестерінки в голові крутилися з працею, мозок ще не відійшов від виду красивих ніг. Чорт, вже п’ять років одружені, а реакції як у хлопчиська. Коли інформація дійшла до аналітичного центру, в голові яскраво замигала тривожна лампочка.
Чоловік стукнув кулаком по столу. – Нікуди ти в такому вигляді не підеш! З глузду з’їхала, чи що? – обурився Ігор. Дружина побудувала невинну мордочку. Губи, нафарбовані в червоний, склалися в іронічній посмішці. – А що не так? Гарне плаття! Вона спеціально відтягнула краєчок спідниці трохи вище, у Ігоря дихання зірвало. – Жінка, ти з розуму рушила або мене вирішила з розуму звести? Воно коротке! В тебе чоловічий колектив! Вони ж витріщатися будуть. Представивши натовп облизывающихся на його дружину мужиків, Ігор здригнувся. – Я купила його тиждень тому і тобі показала, ти сказав, що сукня нормальна. -Не було такого! Це плаття нормальне, тільки якщо експлуатувати його в межах нашої спальні. Анжела закотила очі. – Боже, Ігор, в минулий четвер я прийшла з роботи, показала тобі плаття. Ти сидів за комп’ютером у свої танки нещасні грав. Щось таке згадалося.