Аліна дізналася, що батькові погано, і помчала в село попрощатися з ним. Але дійшовши до будинку, вона застигла від несподіванки Аліна вже два тижні жила у сусідки, яка прихистила її. Розлучення з чоловіком не виявився для неї такою вже великою несподіванкою, але їхати до батьків, їй було соромно. А ще ця вагітність. Чоловікові вона нічого не сказала. Навіщо? Але ось як повернутися додому в такому положенні? Питання вирішилося саме з собою, коли подзвонила мати і веліла приїхати попрощатися з батьком – у нього виявили страшну хворобу в останній стадії. Коли Аліна приїхала з усіма своїми речами, мати напружилася. А дізнавшись, про розлучення, залишилася вкрай незадоволеною. Аліні було не до матері.
Стан батька її дуже засмутив. Поговоривши з матір’ю про необхідність показати батька іншим лікаря, Аліна зрозуміла, що мати з хворобою батька вже змирилася. Їй виразно сказали, що допомогти вже нічим не можна і відправили додому доживати, скільки визначено. На відміну від матері, Аліна здаватися не збиралася. Вона оточила батька турботою, стала добре його годувати і змушувала іноді вставати і виходити на сонечко. Від такого уходу батько і сам підбадьорився і незабаром його не потрібно було просити вставати. Між тим Аліна знайшла роботу копірайтера і сиділа вечорами перед комп’ютером. Одного разу батько сказав їй: — Чи не занадто ти навантажуєш себе, дочко, в твоєму-то положенні.
Аліна здивувалася. — Ну пап, ти даєш. Навіть мама не здогадалася. — Ну мамі нашій не до того. У неї ж роман з начальником. — Ти так спокійно про це говориш… — Та перехворіло вже. Дякую тобі. Я навіть думаю, що хвороба мене так підкосила через переживання. Але тепер я відчуваю себе набагато краще. — Пап, а давай з’їздимо в місто. Нехай тебе ще раз перевірять. — Ну-у, це ж додаткові витрати… Додаткові витрати цілком себе виправдали. Лікар, який оглянув батька, констатував існування нешкідливого доброякісного утворення. Все. Ніяких фільмів жахів про швидку кончину. Мати — ця звістка не особливо обрадувала. А звістка про вагітність дочки і зовсім вивела з себе.
— Бабусею мене вирішила зробити, значить? Ти не розраховуй, я з ним няньчитися не буду і утримувати вас теж не збираюся. Так що, помирися-но ти з чоловіком і повертайся додому. — Чоловік тут ні до чого. Це моя дитина-збрехала Аліна. — І нікого обтяжувати я не збираюся. Я працюю і цілком зможу піклуватися про дитину сама. Крапку в суперечці поставив батько, сказавши, що Аліна може залишатися в цьому будинку стільки, скільки їй потрібно. І мати вирішила, що зараз дуже вдалий час, щоб піти. Затримувати її ніхто не став. Аліна в строк народила прекрасного міцного хлопця, до великої радості свого батька. А через рік вийшла заміж за сусідського сина, з ким щасливо живе і донині.