Шість років тому моєї подруги терміново знадобилася допомога. Їй треба було вийти заміж. Їй запропонували посаду, на яку у паспорті вона мала мати штамп. Вона запропонувала мені фіктивний шлюб. Я погодився і ми розписалися. Незабаром ми закохалися, стали зустрічатися. Одного дня ми сильно наnилися і разом провели ніч. Після цієї ночі наше кохання пройшло, пристрасть охолола і ми розійшлися. Місяць потому я зустрів іншу дівчину та полюбив її. Вирішили одружитися. Про фіктивний шлюб я зовсім забув. Через шість місяців у супермаркеті я зустрів свою фіктивну дружину. Ми привіталися, побалакали, вона за цей час змінилася, я помітив її жи віт.
Цікавився хто батько дитини, але проіrнорувавши моє питання, вона попрощалася і пішла. Мене стали му чити сумніви, всю ніч не міг заснути. Через тиждень я вирішив поговорити з нею. Ми домовилися зустрітись у кафе. Цілком можливо, що це була моя дитина. Я не був готовий до батьківства, до того ж – у мене законна дружина. Мої підозри підтвердились. Вона носить моїх дітей. Так, виявилося, вона чекає двійнят. Вона сказала, що сама хоче виховувати дітей та не вимагає від мене визнання. З одного боку, я не був готовим брати на себе таку відповідальність. Але, з іншого боку, я батько і маю по можливості допомагати їм.