Якось під час вечері бабуся Віктора спитала, коли він познайомить її зі своєю дівчиною. Віктор не мав уявлення, наголосивши, що він і Світлана, його дівчина, все ще впізнають один одного. Світлана, студентка музичного училища, була привабливою та витонченою загадкою, яку Віктор жадав розгадати, але їхні стосунки поки що не просунулися далеко вперед. Їхня дружба почалася на одному зі студентських заходів, коли Віктор побачив пригнічену Світлану і спробував її розвеселити.
Потім вони часто відвідували кінотеатри, театри та кафе, де Світлана завжди замовляла лише чай із тістечками. Спочатку Віктор вважав це дивною чудасією. Зрештою, бабуся Віктора наполягла на зустрічі зі Світланою, і хлопцеві нічого не залишалося, окрім як запросити свою дівчину. Наступний недільний візит був приємним: Світлана, з її скромною елегантністю, підкорила сім’ю, і всі разом насолоджувалися чаєм із тортом. Проте, ситуація змінилася під час святкування дня народження Віктора.
Поки родина та друзі Віктора насолоджувалися стравами, з любов’ю приготовлених його матір’ю та бабусею, Світлана відмовилася їсти що-небудь. Її відкрита зневага до їжі привела до незручного мовчання за столом. Вона скаржилася на нездорову їжу і виражала свою неприязнь до подібних гулянь, чимало приголомшивши гостей. Віктор почував себе збентеженим та ображеним неповажним ставленням Світлани до гостинності його родини. Він вирішив проводити її додому у розпал вечора.
Світлана була збентежена рішенням Віктора, не розуміючи, що її дії та уподобання викликали дискомфорт серед його близьких. Коли вони йшли, вона захищала свої звички у їжі, але Віктор відповів різко. Він дав зрозуміти, що її поведінка образила його матір та бабусю. Її зневажлива реакція на невдоволення Віктора показала, що вона не розуміла своєї провини. Після цієї зустрічі Віктор розчарувався у Світлані, яку колись любив. Він замовив таксі, щоб відвезти Світлану додому, розуміючи, що їхні розбіжності є надто суттєвими, щоб їх ігнорувати.