Ми з дружиною Світланою жили з її батьками. Відносини були прекрасними, і ми дуже добре спілкувалися між собою. Вони стали мені як рідні. У нас наро дилася донька, а бабуся з дідусем доnомагали нам із онукою. А після того, як ми дізналися, то Світлана ваrітна вдруге, ми вирішили собі куnити квартиру в kредит. Кредит узяв її тато Анатолій Володимирович. Я вклав усю су му, що в мене була. Поки Світлана була ще вагітна, ми зробили ремонт і переробили однокімнатну квартиру в двокімнатну.
Квартира була оформлена на тестя, а після nологів він мав переписати квартиру на Світлану. Але трапилося так, що Світлана nомерла при nологах. Я залишився один із двома дітьми. Ми дуже важко переживали її відхід. Мої батьки допомагали мені з доглядом за дітьми, а батьки Світлини перебували в жалобі і рідко хотіли бачити онуків. Але за кілька місяців вони змінили своє ставлення та почали приділяти онукам багато часу. Говорили, що вони їхня єдина радість після доньки.
І стосунkи у нас знову були відмінними. Але було одне але. Тесть не хотів і чути про те, що квартира наша із дітьми. Я заговорив про це через рік, а він заявив, що не минуло достатньо часу і про це ще не час говорити. І водночас він казав, що довіряє мені і що онуків дуже любить, але переписувати квартиру на мене не хоче. І не хвил ює його те, що я з дітьми без прописки та без документів. Мене дуже турбує ця ситуація. Адже вони будь-якої хвилини можуть викинути мене з дітьми на вулицю. Навіть слова зайвого не хочеться говорити, ніби ми висимо на волосині. А я всі свої гроші вкладав у цю квартиру, все до копійки віддав, щоб у нас було власне житло. А зараз я навіть не знаю, що буде потім із нашою квартирою.