Не так важлива кількість друзів, як їх якість. Деяким людям щастить по-своєму, адже у них хоч і мало друзів, але вони перевірені часом, і їм можна спокійно довіряти. Ось тільки у мене зовсім все навпаки. Справа в тому, що друзів у мене повнісінько, ось тільки я їм навіть невеликий секретик довірити не можу. Наприклад, у мене в дитинстві в сім’ї обстановка була досить напружена, адже батьки постійно сва рилися. Тоді я про це розповіла одній подрузі, яку я вважала своєю найкращою подругою, проте ж, на наступний день, всі мої однокласники вже знали, що мої батьки розлу чаються.
Так тривало до самого закінчення універу. Я іноді помічала всякі обра зливі речі з боку подруг на мою адресу, але прощала, адже інших подруг у мене просто не було… Минуло багато років з того моменту, як я закінчила Універ, але зв’язок з тими подругами я все ще тримала. І ось одного разу я вирішила погостювати від нудьги в однієї з таких подружок, ну, просто чаю попити. Я прийшла до неї, двері відкрив її син, поки вона сама була в своїй кімнаті: вбралася.