Алла та Володимир були ідеальною парою. Про них усі говорили, що вони створені одне для одного. Вони і зовні підходили один одному, і характерами. – Будь по-твоєму, – казав Володимир, щоб дружина не пропонувала. – Ні, як ти вирішиш, – перебивала чоловіка Алла. Однак час неща дний… – Татку, – весело стрибнув в обійми батька білявий хлопчик, – я так сумував, ти не уявляєш. Алла й сама не проти обійняти колишнього чоловіка, та й сам Володимир не раз намагався повернути сім’ю, але безрезультативно.
Алла не могла знайти сили простити чоловіка. Вона ніяк не могла пробачити йому його зра ди. А все сталося, коли син Алли та Вови тільки народився. Хлопчик був довгоочікуваною дитиною у їхній родині. Батьки стежили за кожним його вдихом, щоби все було ідеально. Якось вони помітили, що їхньому синові складно дихати. Стурбовані батьки одразу ж відвезли хлопчика до ліkарні, але жодних відхилень не виявили. Коли напад трапився знову, їхня сусідка, теж, між іншим, лікар зі стажем, запросила до себе Аллу і сказала: – У дитини алергія на собаку. Вам потрібно позбутися її.