Віра йшла на роботу у чудовому настрої. Коханий чоловік зробив їй пропозицію, на роботі вчора похвалили та обіцяли підвищення, а ця нова сукня так їй йшла. Вранці вона прокрутилася перед дзеркалом, гарно вбралася і залишилася дуже задоволена собою. Щойно вона пройшла до офісу, на неї вже дивилися невдоволені колеги. Вона привіталася і тихенько сіла на своє робоче місце. Роботи було багато, вона поринула у роботу, а ближче до обіду до неї підійшла Ніна. Сіла вона поряд і почала розмову зі словами: – Ти тільки не ображайся, Віро, але ця сукня тобі зовсім не йде. Я тобі, як подруга говорю. Усі над тобою сміються. Воно тебе старить. У тебе взагалі смаку немає, якщо ти так одягаєшся.
Я тобі як подруга раджу таке не носити. Віра застигла на місці. Подивилася в дзеркало і побачила, що справді їй не йде зовсім ця сукня. А Ніна дивилася на неї переможним гордим поглядом. Віра дуже засму тилася. Подумала, що завтра одягне ту сіру сукню, яка носить уже років п’ять, а такі яскраві сукні не варто одягати. – Не переймайся. Краще тобі скаже твоя подруга, аніж чужі люди. Весь вечір Віра була засму чена. Наречений це помітив. Він не питав, думав, що вона сама все розповість, але вона була занурена у свої думки. Дійшло до того, що вона думала, що наречений із нею лише заради її квартири та прописки. Віктор не витримав і спитав у неї, що ж сталося. Віра розповіла про слова Ніни.