У мене було все і, як виявилось, нічого. Я мала щасливу сім’ю, принаймні я так вважала до однієї події. Мені 28, ми з моїм чоловіком одружилися, коли мені було 22, а йому 23. Ми разом навчалися в університеті, були одногрупниками та сиділи за однією партою. Спочатку це були дружні стосунки, які згодом переросли у більші та сильніші почуття, ніж просто ”дружба”. Ми вирішили жити разом, перебуваючи на другому курсі. Знімали квартиру та одночасно поєднували роботу з навчанням! Згодом ми обидва реалізували себе як фахівці, мали гідну роботу та зарплату. Чоловіка видали службове авто. Згодом ми дозволили собі купити власну машину та думали про житло. Через короткий час нам вдалося купити бажану квартиру. Трішки допомогли нам батьки! Після цього ми відразу побралися … Оскільки відразу про дітей ми не думали, то зараз був період замислитися над цим! Нас на це штовхали батьки збоку, дуже хотілося їм побачитись із онуками вже. Відносини з чоловіком у нас були чудові, ми всього домагалися самі вдвох, підтримуючи одне одного. У нас було все і кохання, і повага, і підтримка. У мене не було страху, що мене можуть зрадити або покинути.
У нас все з чоловіком було у спільному використанні. Я без остраху наpoдила прекрасну донечку! Ми проводили час разом завжди! Вільні хвилини чоловік допомагав мені по дому та радісно проводив час із нашою маленькою “принцесою”! Так минуло щасливих 5 років, коли раптом одного разу пролунав телефонний дзвінок. На лінії була якась жінка, яка стверджувала, що вона коханка мого чоловіка. «Чоловік вас більше не любить! У нас із ним стосунки і ми маємо бути разом!» Я, звичайно, своєму чоловікові довіряла і піддаватися на такі провокаційні телефонні дзвінки не хотіла… Коли чоловік прийшов додому, ми спокійно почали розмовляти з ним, і я розповіла йому про цю розмову. Він не здивувався і розповів історію одного свого відрядження! Коли вони з друзями гуляли, було багато випивки, і він не знав, як він опинився в однієї жінки! Йому було соромно про це розповідати. Він сказав, що любить мене і не хотів би руйнувати щастя! Він розумів, що це зрада, але справді не навмисне, а просто неусвідомлене.
Він був напідпитку в чужому місці в компанії чоловіків! Звичайно, я була у розпачі, адже це сталося 5 років тому, коли я наpoдила нашу донечку! Я з одного боку усвідомлювала, що з боку чоловіка це не свідомий вчинок, з іншого, не могла вибачити йому факт самої зради! Я не знала, що робити тому взяла тайм-аут і попросила, щоб він пожив деякий час у своїх батьків! Через якийсь період часу я дізнаюся, що у тієї жінки наpoдилося двоє діток-двійнят! Вона від них відмовилася, і вони зараз у притулку! Вона дзвонила мені і просила, щоб я їх забрала, тому що їй не було чим їх тоді годувати та й зараз коштів немає… І взагалі вона вже живе з іншим чоловіком і мій їй уже не потрібний! Я спершу подумала, Яка ж вона нагла і дурна!! Вже місяць мені її слова у телефонній розмові про дітей від мого чоловіка не давали спокою. Я з’їздила до дитячого притулку і знайшла тих двох дівчаток! Вони були такі милі та добрі, що я не витримала і рішуче вирішила вдочерити їх! Підготувала всі необхідні документи і зробила це! Вони були на рік менші за мою дочку і жити їм там я не могла дозволити! Хай будуть у нас! Тож у нас!
Я три місяці не розмовляла зі своїм чоловіком! Після того, як забрала дівчаток із iнтернатy, зателефонувала та сказала, щоб він приїхав! Мій чоловік швидко, не роздумуючи, приїхав і почав з порога вибачатися, коли раптом помітив цих дітей… І запитав: ”Хто це?” Я відповіла: Це твої діти від коханки! Не могла дозволити, щоб вони мешкали в iнтернатi! Тепер житимуть і виховуватимуться у нас! Згоден? Якщо ні, тоді можеш іти геть! Я забув цей інцидент, бо розумію, що провини твоєї немає і це був лише стан! А діти ні в чому не винні! Він підійшов до мене і ніжно обійняв, і тихенько промовив: Яка ж ти у мене мудра жінка! Я люблю тебе безмежно! І ніколи не розчарую!” Він познайомився з дівчатами, які полюбили його відразу! У нашій сім’ї тотальне поповнення! І це було справжнє свято! То я забрала дітей коханки, свого чоловіка! Але по-іншому вчинити не могла, совість не дозволила! Треба прощати рідних людей та навчитися розуміти ситуації, які бувають різними у житті!