Хіба я могла подумати, що у свої 60 з лишком розриватимуся між своїми двома дітьми? А все тому, що мій син дуже успішний бізнесмен, заробляє непогано і взагалі може собі дозволити багато чого. Якби не мій Степа, я вже давно зникла б. Після сме рті чоловіка важко було і морально, і матеріально, але син усі турботи на себе взяв: – Мамо, якщо хочеш – працюй. Але за гроші не хвилюйся. Я допоможу. Тепер щотижня Степан із дружиною навідуються до мене у гості. Завантажують мій холодильник усім, що тільки можна. Нещодавно невістка взагалі мені сюрприз влаштувала. З’явилася на порозі з великою коробкою.
– Галино Іванівно, це Вам! Приміряйте! Сподіваюся, вони вам сподобаються. – Чоботи?! Дякую тобі, моя люба, мені якось незручно… – Та чого ж! Степан буде дуже щасливий, що наш подарунок порадував вас. Але в дочки, Софії життя склалося далеко не так, як у Степана. Вона вийшла заміж за скромного хлопця із багатодітної родини. Ось тепер моя дівчинка ледве зводить кінці з кінцями. Поки працювала — можна було ще якось жити, але відколи вийшла в декрет із третім малюком, стало дуже важко. Грошей ні на що не вистачає. Я не можу спокійно на це дивитися, тому й віддаю Софії половину грошей, які отримувала від сина .