Мене з моєю квартирою пов’язує багато чого. Я тут виросла, тут же жили мої батьки, тут я відчула найкращі моменти життя. Коли батьків не ста ло, я залишилася тут жити сама. Але моя самота не тривала довго, бо незабаром я вийшла заміж. З чоловіком у нас були чудові стосунки. Мені дуже шкода, що він пішов із життя так рано і таким молодим через хво робу. Зате від чоловіка мені дістався син – моя гордість і велике кохання. Я свого життя не уявляю без сина, адже саме він допомагав мені пережити втра ту про чоловіка. Але діти виростають, зараз син одружився. Він живе зі своєю сім’єю на іншому кінці міста, так їм було зручніше і по роботі, та й школи з дитячим садком близько. А я залишилася сама зараз.
Щоб сильно не сумувати – вигулювала собачку. А згодом стало якось мало грошей. І тоді я вирішила, що треба здавати одну кімнату. Самій знайти нормальних мешканців я не змогла б, тому звернулася до послуг рієлтора. Вибрала першого-ліпшого. І він знайшов мені на вигляд нормальну сім’ю. Вони мені відразу сподобалися, дитина у них була шкільного віку, отже, шуміти не буде, тому я уклала з ними договір на півроку вперед. І тільки зараз усвідомила свою помилку , навіщо я так поспішала. Почала я з ними жити і зрозуміла, яка ж це сімейка грубіянів. Дружина сказала, що коли вона готує на кухні, мене поруч бути не повинно. Коли вони дивляться телевізор у залі, то я теж маю десь ховатися, хоча я сама господиня цієї квартири.