Анастасія ніколи не забуде того дня, коли із трирічною донькою на руках залишилася на вулиці. Її перший чоловік був військовим, людина консервативна, категорична і вперта. Він тримався старих поглядів на життя, вважав, що жінка зобов’язана сидіти вдома і ублажати чоловіка. Займатися виключно домашнім господарством, дітьми та потребами чоловіка. Але Настя не могла уявити своє життя таким. До того ж невеликої зарплатни чоловіка не вистачило б на гідне життя.
Борис був вкрай незадоволений тим, що його дружина не послухала і не пішла з роботи. Настя працювала бухгалтером у невеликій фірмі. Якось вона поверталася додому з продуктами, щоб приготувати вечерю. Раптом зателефонував чоловік. -Іди додому, забери дитину і йди з мого будинку. Я подаю на розлу чення. Я знайшов нормальну жінку і тепер житиму з нею. Ви мені більше не потрібні. У Насті навіть пакет із рук випав. Так вона лишилася на вулиці з дитиною.