Якось мама сказала своєму синові: ”Синку, ти завжди повинен пам’ятати, що я тебе люблю. Ти найважливіше, що є в моєму житті. Ти можеш звертатися до мене завжди, коли тобі потрібна буде допомога та підтримка. Ти повинен знати, що мені приємно, коли ти звертаєшся до мене за допомогою. Не треба дзвонити мені вечорами. Цей час ти маєш приділяти своїй дружині. Можеш дзвонити мені протягом дня, без жодного приводу. Мені буде спокійніше, якщо я знатиму, що з тобою все гаразд. Ніколи не кричи на свою дружину і на мене. Пам’ятай, що жіноче сер це дуже вразливе. Пам’ятай, що жінка – це не слуга.
Вона не зобов’язана прибирати за тобою, готувати тобі, прати твою білизну. Все, що відбувається у сім’ї, має залишатися у сім’ї. Нікому не розповідай про те, що відбувається у стінах твого будинку. Ніколи і ні з ким не порівнюй свою дружину. Просто будь вдячний за те, що маєш. Нікому, навіть мені, не скаржся на свою дружину. Просто цінуй її – і все у вас налагодиться. Якщо я колись захво рію – не забувай про мене. Обов’язково згадуй мене, іноді відвідуй. Але якщо захво ріє твоя дружина – не відходь від неї ні на крок. Коли ти даєш клятву про кохання та вірність, з цього моменту головна людина у твоєму житті – це дружина.