Відгуляли весілля Тетяна з Дмитром, і наступного дня вирушили у весільну подорож. Заморський курорт. Тетяні всі подруги заздрили. Чоловік і при квартирі, і при машині, і у весільну подорож повіз… А за місяць Таня повернулася до батьків. З речами. Чоловік намагався їй додзвонитися – не відповідала на дзвінки, батьки намагалися розпитати, що між молодятами сталося – нічого не каже. – Що Діма міг за цей час зробити такого, що дочка пішла від чоловіка? – гадали вони. Зрадив? Так начебто ні. У всякому разі, Таня ні в чому такому чоловіка не зви нувачує. Розлюбила? За місяць? Три роки зустрічалися, кохала, а тут за місяць розлюбила? Не зрозуміло. Дмитро приїхав поговорити із дружиною особисто.
– Ти даремно приїхав! – сказала Таня чоловікові. – Я тобі вже все висловила. І не планую міняти своє рішення! – Таня, але це ж курям на сміх. Те, в чому ти мене зви нувачуєш – це така дрібниця! Через це не розлу чаються… – Начебто хлопець щиро не розуміє, в чому його rріх, – сказав батько матері. – Ти на доньку не насідай. Дозріє – сама розповість. Але мати не могла спокійно дивитись на муки дочки, і все намагалася докопатися до істини. – Доню, ми маємо право знати, що між вами сталося. Адже ми не чужі люди тобі. – Навряд чи ви мене зрозумієте… – А ти спробуй. Раптом зрозуміємо, – сказала мати. – Та не любить він мене! Ось і вся історія. – За три роки не зрозуміла цього?